Чергова смерть нашого земляка
23.06.2014 20:10
27 травня в Києві загинув рядовий-контрактник президентського полку 21-річний Євген Остапенко. Покійний родом з Ніжина, у військах встиг прослужити три місяці. Біда сталася рано вранці. Євгеній стояв на варті. Нібито відійшов від товаришів по службі покурити, потім пролунав постріл. Коли Євгена знайшли, він був вже мертвий.
Ховали рядового в Березанці Ніжинського району 29 травня.
Міліція розглядає версію про самогубство, доведення до самогубства і вбивство з необережності. Відкрито кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу України «Умисне вбивство».
- На похорон зібралося багато народу, - розповідає березанський сільський голова Микола Нікитко. - Тільки військових приїхало два автобуси. Женю ховали не як самогубцю, його відспівували. Був військовий оркестр, а ось залпу, який зазвичай звучить на похоронах військових, не було. Коли священик закінчив відспівування, він надав слово військовим. Казав якийсь старший лейтенант, хоча там були два підполковника. Чому вони не висловили співчуття рідним? Старший лейтенант говорив дуже тихо. Я стояв в п'яти метрах від нього і погано чув. Хтось із натовпу вигукнув: «Голосніше!». Військові почали обурюватися: «Не чуєте - підійдіть ближче».
Микола Андрійович каже, батьки не вірять, що син міг вистрілити в себе.
- Я бачив Володимира Гафарова, вітчима покійного, ще до похорону, у Ніжині, - згадує сільський голова.
- Запитав, що сталося. Володимир сказав, що причина смерті - необережне поводження зі зброєю. Пізніше вітчим говорив вже інше: «Було два постріли. З великим проміжком часу один після іншого. Притому перше поранення було в голову». Куди друге - не уточнив.
Товариші покійного розповідають, що нічого підозрілого за Євгеном не помічали. Що сталося у той ранок - загадка.
- Хороший хлопчик був, - згадує секретар сільради Надія Гринькова. - І він, і старший брат Сергій. Спокійні дуже. З Березанки родом Женіна мама, Катерина. Тут же поховані його бабуся Олександра і дідусь Іван Сенченко. В селі стоїть будинок, заповіданий матері. Зараз у Березанці родичів Остапенко немає. Можливо, Катерина старість у Березанці буде доживати і за могилою сина доглядати. На похороні на матір було страшно дивитися, вона ледве стояла на ногах. Я навіть до закінчення похорону не добула - таке важке видовище.
Журналіст, Вікторія Товстоног